позов
ПО́ЗОВ, по́зову і рідко по́зву, ч.
1. Звертання до суду з вимогою захисту цивільних прав.
Розглянувши по суті в судовому засіданні з участю обох батьків справу про стягнення аліментів, суд або стягує аліменти, або відмовляє в позові (з наук.-попул. літ.);
– Який там, кому і на кого позов написали? (Панас Мирний);
– Любомирський здурів та бух на мене позов у сенат за те, що я вирізав його робітників (І. Нечуй-Левицький);
Ятці Браун дано змогу виступити з судовим позовом на тих-о поліцаїв (Ірина Вільде).
2. Цивільна судова справа.
Суд розглядає різні цивільні позови і відновлює торжество закону, усуває порушення закону, захищає законні права громадян (з наук.-попул. літ.);
– Більше було потім позову за гроші, ніж самих тих грошей (Леся Українка);
– Той чоловік, що колись узяв його землю, тепер її не віддавав. Почалися позви, судова тяганина (Б. Грінченко).
Пода́ти (рідше да́ти, учини́ти і т. ін.) / подава́ти (рідше дава́ти, учиня́ти і т. ін.) по́зов див. подава́ти¹.△ Забезпе́чення по́зову див. забезпе́чення;
(1) Зустрі́чний по́зов, юр. – позов, що подається відповідачем до позивача в той самий суд для одночасного розгляду;
(2) Циві́льний по́зов – вимога відшкодування матеріальних збитків, заподіяних громадянинові або юридичній особі злочином, яка розглядається судом разом із кримінальною справою;.
Словник української мови (СУМ-20)