позсаджувати

ПОЗСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., кого.

1. з чого і без дод. Зсадити вниз, зняти з чогось високого всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.

Поки розпрягли коней, Косач допоміг зійти дружині, позсаджував дітей і повів усіх до квартири (М. Олійник).

2. на що і без дод. Піднявши, помістити десь, на чомусь високому всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; попідсаджувати.

Узяв та й позсаджував дітей на віз (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. позсаджувати — позса́джувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позсаджувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 з чого і без додатка. Зсадити вниз, зняти з чогось високого всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь. 2》 на що і без додатка. Піднявши, помістити десь, на чомусь високому всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь; попідсаджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позсаджувати — ПОЗСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. з чого і без додатка. Зсадити вниз, зняти з чогось високого всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Поки розпрягли коней, Косач допоміг зійти дружині, позсаджував дітей і повів усіх до квартири (М. Ол.  Словник української мови в 11 томах
4. позсаджувати — Позсаджувати, -джую, -єш гл. То-же, что и зсадити, но во множествѣ. Узяв та й позсаджував дітей на віз. О. 1861. V. 71.  Словник української мови Грінченка