позувати
ПОЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Прибравши яку-небудь позу, служити натурою художникові, скульпторові або фотографу.
Тепер Віра пише портрет Клима – він серед квітів у саду. Хлопець з насолодою позує, очей не зводить з рук художниці (Я. Гримайло);
* У порівн. Він сидів картинно за своїм столиком, поклавши на нього сухі, жовті, як у мерця, руки, ніби позував перед фотографом (Ю. Збанацький).
2. перен. Намагатися справити враження поведінкою, словами, зовнішністю і т. ін.
Очевидячки вона позувала перед молодим паничем і вдавала з себе сучасну панну, навіть дуже ліберальну (І. Нечуй-Левицький);
Вадик ніскільки не позував перед нами, висловлюючи всі ці “істини” немовби тільки для Галини (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)