позувати

позува́ти

-ую, -уєш, недок.

1》 Прибравши яку-небудь позу, служити натурою художникові, скульпторові або фотографу.

2》 перен. Намагатися справити враження поведінкою, словами, зовнішністю і т. ін.

Значення в інших словниках

1. позувати — позува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позувати — Позува́ти (на кого?). Вдавати з себе (кого?). Найприкрійша річ чути іменно докори сего або того чоловіка на становищи, котрий позує навіть на радикала, але кромі роботи, з котрої сам лише має хосен, нічого не робить для рускої справи.  Українська літературна мова на Буковині
3. позувати — Виставлятися, виставитися, повиставлятися, наставлятися, наставитися, понаставлятися, поставлятися, поставитися, розставлятися, розставитися, порозставлятися, уставлятися, уставитися, повставлятися  Словник чужослів Павло Штепа
4. позувати — ПОЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Прибравши яку-небудь позу, служити натурою художникові, скульпторові або фотографу. Тепер Віра пише портрет Клима – він серед квітів у саду. Хлопець з насолодою позує, очей не зводить з рук художниці (Я.  Словник української мови у 20 томах
5. позувати — позува́ти (франц. poser) 1. Правити за модель художнику або бути об’єктом для кінофотознімання, набравши певної пози. 2. Переносно – поводитись нещиро, хизуватися, дбати про зовнішній ефект своєї поведінки тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. позувати — ПОЗУВА́ТИ (намагатися справити враження поведінкою, словами, зовнішністю і т. ін.), РИСУВА́ТИСЯ розм., КРИВЛЯ́ТИСЯ розм., ЛАМА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
7. позувати — Позува́ти, -зу́ю, -зу́єш (від по́за)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. позувати — ПОЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Прибравши яку-небудь позу, служити натурою художникові, скульпторові або фотографу. Тепер Віра пише портрет Клима — він серед квітів у саду. Хлопець з насолодою позує, очей не зводить з рук художниці (Грим., Кавалер..  Словник української мови в 11 томах