поз'їдати

ПОЗ'ЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. З'їсти все або багато чого-небудь.

Що не було, все поз'їдали [троянці], Горілку всю повипивали, Як на вечері косарі (І. Котляревський);

Два місяці стояли в селі жовніри, що було ліпшого з худоби – повирізували та поз'їдали (І. Франко);

// З'їсти верхній шар чого-небудь, верхню частину рослини і т. ін.

Поз'їдати сметанку з глечиків.

2. Пошкодити, зіпсувати і т. ін. все або багато чого-небудь (про комах, гризунів).

* Образно. Давно вже в деревах час поз'їдав серцевину і вселив замість неї у дупла або рої одичавілих бджіл, або закохані пари лісових голубів (М. Стельмах).

3. Роз'їсти, зруйнувати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях (про отруйні речовини, іржу і т. ін.).

Кайдани руки-ноги поз'їдали (Сл. Б. Грінченка).

4. Сточити, зіпсувати (зуби).

Поз'їдати зуби.

5. кого, перен. Замучити, морально знищити всіх або багатьох.

Новий шеф поз'їдав усіх прибічників свого попередника (з газ.).

Значення в інших словниках

1. поз'їдати — поз'їда́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поз'їдати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 З'їсти все чи багато чого-небудь. || З'їсти верхній шар чого-небудь, верхню частину рослини і т. ін. 2》 Пошкодити, зіпсувати і т. ін. все чи багато чого-небудь (про комах, гризунів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поз'їдати — Поз'їда́ти, -да́ю, -єш гл. 1) Съѣсть (верхній слой, вершокъ у растенія) (во множествѣ). Вона в нас як кішка: сметанку з глечиків поз'їдає, вершечки поспиває. Харьк. у. Корова вскочила у садок і поз'їдала щепи молоденькі. Харьк. у. 2) Разъѣсть. Кайдани руки-ноги поз'їдали. АД. І. 94.  Словник української мови Грінченка