покадити
ПОКАДИ́ТИ, каджу́, ка́диш, док., що і без прям. дод.
Кадити (у 1 знач.) якийсь час.
Потім Палланта покадили, .. Під балдахіном положили, Еней тут убивавсь без мір (І. Котляревський);
Піп покадить їй [Лукії] ладаном, а потім усі розійдуться (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)