показитися
ПОКАЗИ́ТИСЯ, ка́зиться, ка́зимося, ка́зитеся, док.
1. Сказитися (про багатьох тварин).
2. розм. Втратити ясність думки, здуріти (про всіх або багатьох).
Як ось ляхи, ні з чого більш, як з жиру, показалися, мов собаки (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Між рідними розладдя пішло .. Усі – як подуріли, як показалися! (Панас Мирний);
Прискочили заспані троянівці і з криком: “Чи ви не показалися?/” – стали розтягати їх. Тимко водив безтямними очима навколо себе, крутився, як в'юн (Григорій Тютюнник);
// Уживається в знач. лайливого слова.
“Бодай ви показились, бодай подохли ви усі!” – Гука й біжить пастух Трясило по перламутровій росі (В. Сосюра);
// Робити щось недоладне, поводити себе нерозумно і т. ін.
Показились десь діти .. Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге й собі тієї співає... (М. Коцюбинський);
– І мої, і твої старі показились на ярмарку чи то від горілки, чи від чемериці! (М. Стельмах).
3. Лютувати, казитися якийсь час.
Нехай же підожде чорнорота та показиться в своїй хаті, виглядаючи з усіх вікон Катрю (В. Кучер).
4. Перев. про дітей – розважаючись, якийсь час сильно пустувати, бешкетувати.
5. рідко. Покривитися, дуже змінитися (про обличчя).
Зробивсь старший брат білий, як крейда, і справжній наймит... Та чого ж се комір розірваний..? Чого ж се обличчя так показилося? (Марко Вовчок).
6. діал. Стати непридатним для використання; зіпсуватися.
– Уже майже десята година, а в місті ніде не видно ані однісінького числа “Сінника” . Чи друкарня згоріла? Чи всі машини показилися? (І. Франко);
[Дрейсігер:] Геть показилось дрантя (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)