показитися

ПОКАЗИ́ТИСЯ, ка́зиться, ка́зимося, ка́зитеся, док.

1. Сказитися (про багатьох тварин).

2. розм. Втратити ясність думки, здуріти (про всіх або багатьох).

Як ось ляхи, ні з чого більш, як з жиру, показалися, мов собаки (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Між рідними розладдя пішло .. Усі – як подуріли, як показалися! (Панас Мирний);

Прискочили заспані троянівці і з криком: “Чи ви не показалися?/” – стали розтягати їх. Тимко водив безтямними очима навколо себе, крутився, як в'юн (Григорій Тютюнник);

// Уживається в знач. лайливого слова.

“Бодай ви показились, бодай подохли ви усі!” – Гука й біжить пастух Трясило по перламутровій росі (В. Сосюра);

// Робити щось недоладне, поводити себе нерозумно і т. ін.

Показились десь діти .. Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге й собі тієї співає... (М. Коцюбинський);

– І мої, і твої старі показились на ярмарку чи то від горілки, чи від чемериці! (М. Стельмах).

3. Лютувати, казитися якийсь час.

Нехай же підожде чорнорота та показиться в своїй хаті, виглядаючи з усіх вікон Катрю (В. Кучер).

4. Перев. про дітей – розважаючись, якийсь час сильно пустувати, бешкетувати.

5. рідко. Покривитися, дуже змінитися (про обличчя).

Зробивсь старший брат білий, як крейда, і справжній наймит... Та чого ж се комір розірваний..? Чого ж се обличчя так показилося? (Марко Вовчок).

6. діал. Стати непридатним для використання; зіпсуватися.

– Уже майже десята година, а в місті ніде не видно ані однісінького числа “Сінника” . Чи друкарня згоріла? Чи всі машини показилися? (І. Франко);

[Дрейсігер:] Геть показилось дрантя (Леся Українка).