показитися

ПОКАЗИ́ТИСЯ, ка́зиться, ка́зимося, ка́зитеся, док.

1. Сказитися (про багатьох тварин).

2. розм. Втратити ясність думки, здуріти (про всіх або багатьох).

Як ось ляхи, ні з чого більш, як з жиру, показалися, мов собаки (Кв.-Осн., II, 1956, 389);

— Між рідними розладдя пішло.. Усі — як подуріли, як показалися! (Мирний, II, 1954, 218);

Прискочили заспані троянівці і з криком: «Чи ви не показалися?/» — стали розтягати їх. Тимко водив безтямними очима навколо себе, крутився, як в’юн (Тют., Вир, 1964, 186);

// Уживається в знач. лайливого слова.

«Бодай ви показились, бодай подохли ви усі!» — Гука й біжить пастух Трясило по перламутровій росі (Сос., І, 1957, 347);

// Робити щось недоладне, поводити себе нерозумно і т. ін.

Показились десь діти.. Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге й собі тієї співає… (Коцюб., І, 1955, 33);

— І мої, і твої старі по-казились на ярмарку чи то від горілки, чи від чемериці! (Стельмах, І, 1962, 534).

3. Лютувати, казитися якийсь час.

Нехай же підожде чорнорота та показиться в своїй хаті, виглядаючи з усіх вікон Катрю (Кучер, Трудна любов, 1960, 319).

4. Бешкетувати якийсь час.

5. рідко. Покривитися, дуже змінитися (про обличчя).

Зробивсь старший брат білий, як крейда, і справжній наймит… Та чого ж се комір розірваний..? Чого ж се обличчя так показилося? (Вовчок, І, 1955, 298).

6. діал. Стати непридатним для використання; зіпсуватися.

— Уже майже десята година, а в місті ніде не видно ані однісінького числа «Сінника» . Чи друкарня згоріла? Чи всі машини показилися? (Фр., IV, 1950, 168);

[Дрейсігер:] Геть показилось дрантя (Л. Укр., ІV, 1954, 243).