показний

ПОКАЗНИ́Й, а́, е́.

1. Який привертає увагу певними позитивними якостями, властивостями.

Звідти [з поляни] ще краща, ще показніша здавалася околиця: гора вся аж горіла сонячним світом, тоді як підгір’я курилося легким туманом (Мирний, IV, 1955, 158);

Ще дід, оселяючись на цих, тоді голих супісках, посадив рядочком верби. Так і росли вони, розкішні, показні (Ле, Ю. Кудря, 1956, 12);

// Солідний, фундаментальний.

Я цілком поділяю Вашу думку, що слід би дбати про показніші видання українські у нас, ніж тоненькі брошурки, які тепер здебільшого виходять на Україні (Коцюб., III, 1956, 208);

// Значний, великий (про розмір, кількість, вагу і т. ін.).

Це [десять тисяч] був капітал як на ті часи досить уже показний (Фр., VI, 1951, 237);

— Палладій має показну роль у монастирі, бо з учених… (Н.-Лев., III, 1956, 365);

Показна сила;

// Який вигідно виділяється серед інших своїм виглядом.

— Коник у мене справний. На вигляд він, може, й не показний, зате двожильний (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 119);

Випасалась в череді кілька літ корова, Білошия, показна і, як віл, здорова (С. Ол., Вибр., 1959, 265).

2. Який має гарну статуру, ставний; помітний, привабливий.

Її повна фігура, стягнута сукнею, була показна серед інших панночок, дрібненьких та низеньких на зріст (Н.-Лев., IV, 1956, 66);

Іде й він до обніжка, такий здоровий, показний, рудий трохи (Тесл., Вибр., 1936, 155);

Батуру він не пам’ятав, хоч як детально описував йому лейтенант показну зовнішність бійця. (Ле, Мої листи, 1945, 161);

[Катерина:] Що ж, Тиміш красень-хлопець, показний… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 10).

Показни́й з се́бе — помітний, привабливий.

— До хворого уже прийшов якийсь пан. Доктор не доктор, а такий показний з себе і говорить товстим голосом… (Кол., Терен.., 1959, 124).

3. Розрахований тільки на зовнішній ефект; навмисно підкреслений.

Таня пригадала.. його картинну, ораторську позу, його показний пафос (Ряб., Жайворонки, 1957, 130);

— Давно вже час відмовитися від пишності і від показної парадності (Чаб., Тече вода.., 1961, 124);

// Який не відповідає дійсності; удаваний, штучний, неприродний.

В їхніх відносинах не було тих нарочитих показних ніжностей, які можна спостерігати в деяких сім’ях (Ткач, Плем’я.., 1961, 312);

Навіщо йому здалася показна приязнь, якщо він не зможе повірити в її щирість? (Гур., Новели, 1951, 108).

4. рідко. Те саме, що показо́вий 1.

Вірш.. характерний і показний для тих процесів (Еллан, II, 1958, 180).