показний

ПОКАЗНИ́Й, а́, е́.

1. Який привертає увагу певними позитивними якостями, властивостями.

Звідти [з поляни] ще краща, ще показніша здавалася околиця: гора вся аж горіла сонячним світом, тоді як підгір'я курилося легким туманом (Панас Мирний);

Ще дід, оселяючись на цих, тоді голих супісках, посадив рядочком верби. Так і росли вони, розкішні, показні (Іван Ле);

// Солідний, фундаментальний.

Я цілком поділяю Вашу думку, що слід би дбати про показніші видання українські у нас, ніж тоненькі брошурки, які тепер здебільшого виходять на Україні (М. Коцюбинський);

// Значний, великий (про розмір, кількість, вагу і т. ін.).

Це [десять тисяч] був капітал як на ті часи досить уже показний (І. Франко);

– Палладій має показну роль у монастирі, бо з учених... (І. Нечуй-Левицький);

Показна сила;

// Який вигідно вирізняється з-поміж інших своїм виглядом.

– Коник у мене справний. На вигляд він, може, й не показний, зате двожильний (Є. Кравченко);

Випасалась в череді кілька літ корова, Білошия, показна і, як віл, здорова (С. Олійник).

2. Який має гарну статуру, ставний; помітний, привабливий.

Її повна фігура, стягнута сукнею, була показна серед інших панночок, дрібненьких та низеньких на зріст (І. Нечуй-Левицький);

Іде й він до обніжка, такий здоровий, показний, рудий трохи (А. Тесленко);

Батуру він не пам'ятав, хоч як детально описував йому лейтенант показну зовнішність бійця (Іван Ле);

[Катерина:] Що ж, Тиміш красень-хлопець, показний... (О. Корнійчук).

3. Розрахований тільки на зовнішній ефект; навмисно підкреслений.

Таня пригадала .. його картинну, ораторську позу, його показний пафос (І. Рябокляч);

– Давно вже час відмовитися від пишності і від показної парадності (М. Чабанівський);

// Який не відповідає дійсності; удаваний, штучний, неприродний.

В їхніх відносинах не було тих нарочитих показних ніжностей, які можна спостерігати в деяких сім'ях (Д. Ткач);

Навіщо йому здалася показна приязнь, якщо він не зможе повірити в її щирість? (О. Гуреїв).

4. рідко. Те саме, що показо́вий 1.

Вірш .. характерний і показний для тих процесів (В. Еллан-Блакитний).

(1) Показни́й з се́бе – помітний, привабливий.

– До хворого уже прийшов якийсь пан. Доктор не доктор, а такий показний з себе і говорить товстим голосом... (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. показний — -а, -е. 1》 Який привертає увагу певними позитивними якостями, властивостями. || Солідний, фундаментальний. || Значний, великий (про розмір, кількість, вагу і т. ін.). Показна сила. || Який вигідно вирізняється з-поміж інших своїм виглядом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. показний — Чим розрізняються схожі за вимовою прикметники показний і показовий? Показний – 1. Що привертає увагу позитивними якостями. Показні видання. 2. Помітний, привабливий. Показний з себе. 3. Навмисний, підкреслений. Показна парадність. Показовий –... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. показний — Показни́й, -а́, -е́ Видный, представительный. Таке не показне: ні з очей, ні з плечей. Ком. II. 148. Одначе він з себе дуже показний, здоровий. Левиц. Пов. 38. Словник української мови Грінченка
  4. показний — (вигляд) презентабельний, імпозантний, солідний; (капітал) значний; (- ролю) великий; (патос) удаваний, штучний, ненатуральний; п! ПОКАЗОВИЙ. Словник синонімів Караванського
  5. показний — див. вродливий; значний Словник синонімів Вусика
  6. показний — показни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  7. показний — ПОКАЗНИЙ – ПОКАЗОВИЙ Показний. 1. Який привертає увагу певними позитивними якостями; помітний, привабливий: показна людина, показна зовнішність. 2. Розрахований на ефект, навмисно підкреслений: показна веселість, показне геройство. Показовий. Літературне слововживання
  8. показний — [показний] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  9. показний — ПОКАЗНИ́Й (який звертає на себе увагу своїми позитивними якостями, властивостями, зовнішнім виглядом; про зовнішній вигляд когось, чогось), ВИ́ДНИЙ, СОЛІ́ДНИЙ, ПРЕЗЕНТА́БЕЛЬНИЙ, СТАВНИ́Й, СТАТЕ́ЧНИЙ, ІМПОЗА́НТНИЙ (про людину, що має гарну статуру... Словник синонімів української мови
  10. показний — ПОКАЗНИ́Й, а́, е́. 1. Який привертає увагу певними позитивними якостями, властивостями. Звідти [з поляни] ще краща, ще показніша здавалася околиця: гора вся аж горіла сонячним світом, тоді як підгір’я курилося легким туманом (Мирний, IV, 1955, 158)... Словник української мови в 11 томах
  11. показний — Показни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)