показник
ПОКА́ЗНИК, а, ч.
1. Свідчення, доказ, ознака чого-небудь.
Сутички буржуазії з урядом не випадковість, а показник глибокої, з усіх боків назріваючої кризи (Ленін, 23, 1972, 299);
Ця половинчаста заява правила за показник нового зламу.. на нашу користь (Кулик, Записки консула, 1958, 205);
Певним показником зрілості й зростання сучасної фольклористики є поява історіографічних праць, розробка питань історії й методології науки про народну творчість (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 14);
Повнота асортименту — один з найважливіших показників культури торгівлі (Рад. Укр., 14. І 1965, 1).
2. перев. мн. Наочні дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу; дані про досягнення в чому-небудь.
Кожного дня Ляшенко старанно виписував на дошку показників дані про роботу бригад (Збан., Переджнив’я, 1960, 97);
Овсій Колода звіряв показники своєї бригади з річним звітом, що його підготував Заруба (Кучер, Трудна любов, 1960, 374);
Спортивні показники;
// Дані, які свідчать про кількість чого-небудь.
Показник вмісту вуглецю в сталях покладено в принцип класифікації сталей і їх маркіровки (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 39).
3. рідко. Те саме, що пока́жчик 1.
В цьому місці стояв стовп, показник кілометрів (Трубл., II, 1955, 46);
Поблизу окопу на дорозі стовп з прибитою на ньому дощечкою — показником німецькою мовою (Корн., II, 1955, 47).
∆ Пока́зник сте́пеня, мат. — цифра чи літера, що вказує, до якого степеня підноситься число або вираз.
Піднесення до степеня — є окремий випадок множення, коли перемножається кілька однакових співмножників. Добуток таких співмножників називається степенем, а число їх — показником степеня (Алг., І, 1956, 5).
Значення в інших словниках
- показник — показник – покажчик Показник – свідчення, доказ, ознака чогось; переважно у множині – наочне вираження (в цифрах, графічно) досягнень, результатів чиєїсь праці. Показник зрілості, економічні показники. Покажчик – а) позначка, яка на щось показує. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- показник — пока́зник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- показник — ПОКАЗНИК – ПОКАЖЧИК Показник, -а. Свідчення, доказ, ознака чогось; переважно в мн. – результати, дані про досягнення чогось тощо: показник зрілості, показник культури, показники про роботу, економічні показники. Покажчик, -а. Літературне слововживання
- показник — (кризи) свідчення, доказ, ознака; Р. покажчик; мн. ПОКАЗНИКИ, дані. Словник синонімів Караванського
- показник — -а, ч. 1》 Свідчення, доказ, ознака чого-небудь. 2》 перев. мн. Наочні дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу; дані про досягнення в чому-небудь. || Дані, які свідчать про кількість чого-небудь. Показник токсичності води. Великий тлумачний словник сучасної мови
- показник — ПОКА́ЗНИК, а, ч. 1. Свідчення, доказ, ознака чого-небудь. Ця половинчаста заява правила за показник нового зламу .. на нашу користь (І. Словник української мови у 20 томах
- показник — (англ. index) величина, вимірювач, який дозволяє говорити про стан об’єкта. Показники можуть бути: одиничними та груповими; аналітичними, прогнозними, плановими, звітними, статистичними; технічними, економічними, соціальними, організаційними тощо... Економічний словник
- показник — Число n в запису степені an або у загальному вигляді — аргумент показникової функції. Універсальний словник-енциклопедія
- показник — ОЗНА́КА (те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось), ПРИКМЕ́ТА, ЗНАК, ПОКА́ЗНИК, СВІ́ДЧЕННЯ, ПО́ДУВ, ПО́ДИХ, ДИ́ХАННЯ, ПО́ВІВ, ПРО́БЛИСК (про те, що вказує на наближення чого-небудь, що становить початок, ледве помітний вияв чогось). Словник синонімів української мови
- показник — Пока́зник, -ка; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- показник — рос. показатель 1. Складова інформації, створена реквізитом — основою і реквізитами — ознаками, які належать до неї. 2. Адресна константа, яка використовується для модифікації адреси за допомогою підсумовування її значення з обчисленим у програмі адресом. Eкономічна енциклопедія