1. Великий тлумачний словник сучасної мови

показник

пока́зник

-а, ч.

1》 Свідчення, доказ, ознака чого-небудь.

2》 перев. мн. Наочні дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу; дані про досягнення в чому-небудь.

|| Дані, які свідчать про кількість чого-небудь. Показник токсичності води.

3》 Явище або подія, на підставі яких можна робити висновки про перебіг якого-небудь процесу.

4》 Кількісна характеристика властивостей виробу (процесу).

Показник надійності — показник, що характеризує одну або декілька властивостей з тих, які в сукупності складають надійність об'єкта.

Показник безпечності продукції — кількісна характеристика однієї або декількох властивостей продукції, що визначають відсутність потенційної небезпечності продукції для споживача.

Показник складу та властивостей води — фізичні, хімічні, бактеріологічні та гідробіологічні характеристики води, згідно з якими роблять висновок щодо її якості через порівняння з нормами якості води.

5》 У системах обробки інформації – складова одиниця інформації, утворена реквізитом-основою та реквізитами-ознаками, що відносяться до нього.

6》 рідко. Те саме, що покажчик 1).

Показник степеня мат. — цифра чи літера, що вказує, до якого степеня підноситься число або вираз.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. показник — показник – покажчик Показник – свідчення, доказ, ознака чогось; переважно у множині – наочне вираження (в цифрах, графічно) досягнень, результатів чиєїсь праці. Показник зрілості, економічні показники. Покажчик – а) позначка, яка на щось показує. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. показник — пока́зник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. показник — ПОКАЗНИК – ПОКАЖЧИК Показник, -а. Свідчення, доказ, ознака чогось; переважно в мн. – результати, дані про досягнення чогось тощо: показник зрілості, показник культури, показники про роботу, економічні показники. Покажчик, -а. Літературне слововживання
  4. показник — (кризи) свідчення, доказ, ознака; Р. покажчик; мн. ПОКАЗНИКИ, дані. Словник синонімів Караванського
  5. показник — ПОКА́ЗНИК, а, ч. 1. Свідчення, доказ, ознака чого-небудь. Ця половинчаста заява правила за показник нового зламу .. на нашу користь (І. Словник української мови у 20 томах
  6. показник — (англ. index) величина, вимірювач, який дозволяє говорити про стан об’єкта. Показники можуть бути: одиничними та груповими; аналітичними, прогнозними, плановими, звітними, статистичними; технічними, економічними, соціальними, організаційними тощо... Економічний словник
  7. показник — Число n в запису степені an або у загальному вигляді — аргумент показникової функції. Універсальний словник-енциклопедія
  8. показник — ОЗНА́КА (те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось), ПРИКМЕ́ТА, ЗНАК, ПОКА́ЗНИК, СВІ́ДЧЕННЯ, ПО́ДУВ, ПО́ДИХ, ДИ́ХАННЯ, ПО́ВІВ, ПРО́БЛИСК (про те, що вказує на наближення чого-небудь, що становить початок, ледве помітний вияв чогось). Словник синонімів української мови
  9. показник — Пока́зник, -ка; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. показник — ПОКА́ЗНИК, а, ч. 1. Свідчення, доказ, ознака чого-небудь. Сутички буржуазії з урядом не випадковість, а показник глибокої, з усіх боків назріваючої кризи (Ленін, 23, 1972, 299); Ця половинчаста заява правила за показник нового зламу.. Словник української мови в 11 томах
  11. показник — рос. показатель 1. Складова інформації, створена реквізитом — основою і реквізитами — ознаками, які належать до неї. 2. Адресна константа, яка використовується для модифікації адреси за допомогою підсумовування її значення з обчисленим у програмі адресом. Eкономічна енциклопедія