покартати

ПОКАРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого.

Гостро засуджуючи, полаяти, посварити.

Словами покартай його, а не бий (Номис);

– Та мене чоловік мій ніколи словом недобрим не покартав (Марко Вовчок);

Дідусь у жилетці покартав винуватця нічної метушні, пояснив йому, що красти – то найбільший злочин (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. покартати — покарта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покартати — -аю, -аєш, док., перех. Гостро засуджуючи, полаяти, посварити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покартати — ПОКАРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Гостро засуджуючи, полаяти, посварити. Словами покартай його, а не бий (Номис, 1864, № 3870); — Та мене чоловік мій ніколи словом недобрим не покартав (Вовчок, І, 1955, 184)...  Словник української мови в 11 томах
4. покартати — Покарта́ти, -та́ю, -єш гл. Побранить. Словами покартай його, а не бий. Ном. № 3872.  Словник української мови Грінченка