покартати

ПОКАРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Гостро засуджуючи, полаяти, посварити.

Словами покартай його, а не бий (Номис, 1864, № 3870);

— Та мене чоловік мій ніколи словом недобрим не покартав (Вовчок, І, 1955, 184);

Дідусь у жилетці покартав винуватця нічної метушні, пояснив йому, що красти — то найбільший злочин (Збан., Єдина, 1959, 123).

Значення в інших словниках

1. покартати — покарта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покартати — -аю, -аєш, док., перех. Гостро засуджуючи, полаяти, посварити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покартати — ПОКАРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого. Гостро засуджуючи, полаяти, посварити. Словами покартай його, а не бий (Номис); – Та мене чоловік мій ніколи словом недобрим не покартав (Марко Вовчок); Дідусь у жилетці покартав винуватця нічної метушні...  Словник української мови у 20 томах
4. покартати — Покарта́ти, -та́ю, -єш гл. Побранить. Словами покартай його, а не бий. Ном. № 3872.  Словник української мови Грінченка