поклоняти

ПОКЛОНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ПОКЛОНИ́ТИ, лоню́, ло́ниш, док., що, розм., рідко.

Те саме, що нахиля́ти.

Найперша ж річ була в його – думати та гадати, як його тут визволитись .. Оце він своїми тільки власними руками щодень, щоніч, що, може, година, шторхаючи стіну, начеб трохи поклонив її (Марко Вовчок).

ПОКЛОНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., ПОКЛОНИ́ТИ, лоню́, ло́ниш, док., до кого, кому, фольк., заст.

Кланятися, передавати вітання комусь.

То не сива зозуля закувала, як сестра до брата з чужої сторони поклоняла (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. поклоняти — поклоня́ти 1 дієслово недоконаного виду нахиляти рідко поклоня́ти 2 дієслово недоконаного виду кланятися, передавати вітання рідко  Орфографічний словник української мови
2. поклоняти — див. вітати  Словник синонімів Вусика
3. поклоняти — I -яю, -яєш, недок., поклонити, -лоню, -лониш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що нахиляти. II -яю, -яєш, недок., поклонити, -лоню, -лониш, док., до кого, кому, фольк., заст. Кланятися, передавати вітання комусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поклоняти — ПОКЛОНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ПОКЛОНИ́ТИ, лоню́, ло́ниш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що нахиля́ти. Найперша ж річ була в його — думати та гадати, як його тут визволитись..  Словник української мови в 11 томах
5. поклоняти — Поклоня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. поклони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Наклонять, наклонить. 2) Кланяться, поклониться, посылать поклонъ. То не сива зозуля закувала, як сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Мет. 356.  Словник української мови Грінченка