покмітити
ПОКМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., кого, що, діал.
Помітити.
Покмітив князь, що Іван насміхається з нього, і весь спалахнув гнівом (І. Франко);
Баба заговорилася і не покмітила, як станула на ногу Тополюковому сусідові (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)