покмітити
ПОКМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех., діал. Помітити.
Покмітив князь, що Іван насміхається з нього, і весь спалахнув гнівом (Фр., III, 1950, 148);
Баба заговорилася і не покмітила, як станула на ногу Тополюковому сусідові (Черемш., Тв., 1960, 164).
Словник української мови (СУМ-11)