покмітливий

ПОКМІ́ТЛИВИЙ, а, е, діал. Кмітливий.

Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. покмітливий — покмі́тливий прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. покмітливий — -а, -е, діал. Кмітливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покмітливий — ПОКМІ́ТЛИВИЙ, а, е, діал. Кмітливий. Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. покмітливий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
5. покмітливий — Покмі́тливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. покмітливий — Покмітливий, -а, -е Замѣтливый, примѣтливый. Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова. Канев. у.  Словник української мови Грінченка