поковзом

ПО́КОВЗОМ, присл.

Ковзаючи.

Дехто не міг утриматися – зривався з санчат і поковзом летів у пухкий сніг, під ноги тим, хто стояв довкола і ждав своєї черги (О. Шугай).

(1) Ві́льним по́ковзом – вільно ковзаючи.

Оглянувшись, він побачив, що з гори вільним поковзом мчить лижа, за нею котиться людина (М. Трублаїні).

◇ (2) Легки́м по́ковзом – легко ковзаючи.

Ішли [бійці] легким поковзом, безшумно, в білих балахонах (Я. Качура);

Тягти́ (тягну́ти і т. ін.) по́ковзом див. тягти́.

Значення в інших словниках

1. поковзом — по́ковзом прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. поковзом — присл. Ковзаючи. Вільним поковзом — вільно ковзаючи. Тягти поковзом — тягти, волочити по слизькій поверхні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поковзом — По́ковзом, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поковзом — ПО́КОВЗОМ: ◊ Ві́льним по́ковзом — вільно ковзаючи. Оглянувшись, він побачив, що з гори вільним поковзом мчить лижа, за нею котиться людина (Трубл., Лахтак, 1953, 149); Легки́м по́ковзом — легко ковзаючи.  Словник української мови в 11 томах
5. поковзом — Поковзом нар. Скользя. Бим мужики бабу, та потім поковзом тягли. Прил. у.  Словник української мови Грінченка