Словник української мови у 20 томах

покопотіти

ПОКОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм.

Побігти дрібними кроками.

Дітвора з голосним лементом покопотіла за батьком (М. Коцюбинський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. покопотіти — покопоті́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. покопотіти — -очу, -отиш, док., розм. Побігти дрібними кроками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покопотіти — ПОКОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Побігти дрібними кроками. Дітвора з голосним лементом покопотіла за батьком (Коцюб., І, 1955, 215).  Словник української мови в 11 томах
  4. покопотіти — Покопотіти, -почу, -тиш гл. Побѣжать мелкими шажками, стуча ногами (о дѣтяхъ). Раді діти уволити материну волю: ізнялись, покапотіли на могилу в поле. К. Досв. 81.  Словник української мови Грінченка