покопотіти

Покопотіти, -почу, -тиш

гл. Побѣжать мелкими шажками, стуча ногами (о дѣтяхъ). Раді діти уволити материну волю: ізнялись, покапотіли на могилу в поле. К. Досв. 81.

Значення в інших словниках

1. покопотіти — покопоті́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. покопотіти — -очу, -отиш, док., розм. Побігти дрібними кроками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покопотіти — ПОКОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Побігти дрібними кроками. Дітвора з голосним лементом покопотіла за батьком (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
4. покопотіти — ПОКОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Побігти дрібними кроками. Дітвора з голосним лементом покопотіла за батьком (Коцюб., І, 1955, 215).  Словник української мови в 11 томах