покопити

Покопи́ти, -плю, -пиш

гл. Собрать, сложить въ копи. Г. Барв. 146. Покосили, погребли, а покопити — ні. Мнж. 166. Ми своєму пану ізробили славу: ой ми сіно покопти, вечеряти заробили. н. п.

Значення в інших словниках

1. покопити — покопи́ти дієслово доконаного виду накопичити  Орфографічний словник української мови
2. покопити — -коплю, -копиш; мн. покоплять; док., перех. і без додатка. Скласти в копиці, копи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покопити — ПОКОПИ́ТИ, коплю́, ко́пиш; мн. поко́плять; док., що і без дод. Скласти в копиці, копи. Вже покосили Та вже й покопили Золотеє жито (І. Манжура).  Словник української мови у 20 томах
4. покопити — ПОКОПИ́ТИ, коплю́, ко́пиш; мн. поко́плять; док., перех. і без додатка. Скласти в копиці, копи. Вже покосили Та вже й покопили Золотеє жито (Манж., Тв., 1955, 122).  Словник української мови в 11 томах