покорм

ПО́КО́РМ, у, ч.

1. Те, що їдять і п'ють, чим харчуються; їжа.

– Гой, козаченьку, пане ж мій, Який же буде покорм твій? – Будем їсти саламаху, Козацькую затираху (Л. Глібов);

Вже ж без покорму та не жити! От Коник і стриба до Мурав'я (Л. Боровиковський).

2. перев. по́корм. Материнське молоко.

Через місяць після родин, без хліба і з нудьги, мати занедужала і в неї нестало покорму (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. покорм — по́ко́рм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. покорм — Їжа; материнське молоко.  Словник синонімів Караванського
3. покорм — див. молоко  Словник синонімів Вусика
4. покорм — -у, ч. 1》 Те, що їдять і п'ють, чим харчуються; їжа. 2》 перев. покорм. Материнське молоко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. покорм — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст.  Словник синонімів української мови
6. покорм — По́корм, -му; -корми, -мів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. покорм — ПО́КО́РМ, у, ч. 1. Те, що їдять і п’ють, чим харчуються; їжа. — Гой, козаченьку, пане ж мій, Який же буде покорм твій? — Будем їсти саламаху, Козацькую затираху (Пісні та романси.., І, 1956, 132); Вже ж без покорму та не жити!...  Словник української мови в 11 томах
8. покорм — Покорм, -му м. Молоко матери (женщины, самки). Рудч. Ск. І. 135. Мати занедужала, і в неї не стало покорму. Стор. МПр. 29.  Словник української мови Грінченка