покохати

ПОКОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого.

1. Відчути, виявити глибоку сердечну прихильність, потяг до особи іншої статі.

– Западе дівці парубок в око, – не встережеться, як і покохає... (Панас Мирний);

Де не піду я, всюди твій Розумний, любий погляд сяє, – Не думав сам я, що моє Серденько ще раз покохає (Леся Українка);

У кого ще серце не вмерло, Тому покохати – це жить (А. Кримський);

// рідко. Відчути внутрішній потяг, схильність до кого-, чого-небудь, відданість комусь, чомусь.

Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку... (М. Коцюбинський);

* Образно. До наших лав, до нас, хто зжився з боротьбою, хто сонце покохав і на верхів'я гір лише до нього йде й душею молодою вже бачить крізь віки його огнистий зір! (В. Сосюра).

2. Дбайливо вирощувати, плекати кого-, що-небудь якийсь час.

Батько, почастувавши тих сватів, подякували за ласку. – А дитина наша, – каже, – ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо (Марко Вовчок).

3. рідко. Дбайливо доглядаючи, забезпечити ріст, розвиток кого-, чого-небудь; виплекати.

Якби йому воля, то б він які роги покохав! (Номис).

Значення в інших словниках

1. покохати — покоха́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покохати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відчути, виявити глибоку сердечну прихильність, потяг до особи іншої статі. || рідко. Відчути внутрішній потяг, схильність до кого-, чого-небудь, відданість комусь, чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покохати — поко́хати ніжно обійняти, притулитися і поцілувати в обличчя (м, ср, ст): Дитина хитнула голівкою. Хай покаже хлопчик рученьками, як маму любить? Хай “покохає” маму.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. покохати — КОХА́ТИ кого (почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі), ЛЮБИ́ТИ, УЛЮБЛЯ́ТИ (ВЛЮБЛЯ́ТИ) розм., НА́ВИДІТИ діал.; УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ) за ким, розм., ПРОПАДА́ТИ за ким, розм. (дуже сильно); СО́ХНУТИ за ким, розм. (страждаючи).  Словник синонімів української мови
5. покохати — ПОКОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Відчути, виявити глибоку сердечну прихильність, потяг до особи іншої статі. — Западе дівці парубок в око, — не встережеться, як і покохає… (Мирний, I, 1949, 361); Де не піду я, всюди твій Розумний...  Словник української мови в 11 томах
6. покохати — Покоха́ти, -ха́ю, -єш гл. 1) Полюбить. Чуб. V. 196. Щиро покохала його наша гордовата Катря. МВ. І. 139. 2) Выростить, взлелѣять. Як би йому воля, то б він які роги покохав. Ном. № 10208.  Словник української мови Грінченка