покоїтися

ПОКО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, недок.

Бути в стані спокою; спокійно, нерухомо лежати на чому-небудь.

Івась лежав у кутку розкинувшись, розпластавшись. Голова його покоїлася на подушці, а тіло скотилося на землю (Панас Мирний);

* Образно. Над морем із сірого крепу, В шовковій постелі багряній Покоїться сонце... (М. Зеров);

// Бути похованим де-небудь.

Біля кладовища, де покоїлися батьки й діди Асизові, росло чимало горіхів (З. Тулуб);

Стоїмо при священній могилі, де героїв покоїться прах – і над нами дерева похилі гомонять на квітневих вітрах (М. Упеник);

// Бути схованим, зберігатися, міститися де-небудь.

Їй здавалось, що тепер ці великі очі випромінюють все те хороше і благородне, що довгі роки покоїлось глибоко в душі актриси (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. покоїтися — поко́їтися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покоїтися — -оюся, -оїшся, недок. Бути в стані спокою; спокійно, нерухомо лежати на чому-небудь. || Бути похованим де-небудь. || Бути схованим, зберігатися, міститися де-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покоїтися — Лежати, легти, полегти, спочивати, спочити, спиратися, спертися, основуватися, оснуватися  Словник чужослів Павло Штепа
4. покоїтися — ЛЕЖА́ТИ (перебувати в горизонтальному положенні — про людей, тварин або частини їх тіла), ПОКО́ЇТИСЯ, ВАЛЯ́ТИСЯ зневажл. (нічим не займаючись). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам'яті ридала (Леся Українка); Його трохи зблякле за ці дні обличчя..  Словник синонімів української мови
5. покоїтися — ПОКО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, недок. Бути в стані спокою; спокійно, нерухомо лежати на чому-небудь. Івась лежав у кутку розкинувшись, розпластавшись. Голова його покоїлася на подушці, а тіло скотилося на землю (Мирний, І, 1954, 174); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
6. покоїтися — Поко́їтися, -ко́юся, -їшся гл. Покоиться.  Словник української мови Грінченка