покоїтися
ЛЕЖА́ТИ (перебувати в горизонтальному положенні — про людей, тварин або частини їх тіла), ПОКО́ЇТИСЯ, ВАЛЯ́ТИСЯ зневажл. (нічим не займаючись). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам'яті ридала (Леся Українка); Його трохи зблякле за ці дні обличчя.. сумирно покоїлось на білій подушці (Я. Гримайло); Вона .. проганяла о. Василя, що валявся з газетою на канапі (М. Коцюбинський).
ЛЕЖА́ТИ (бути похованим); ПОКО́ЇТИСЯ ц.-с., уроч. (про прах). Тільки той не грішить, хто в землі лежить (прислів'я); Стоїмо при священній могилі, де героїв покоїться прах — і над нами дерева похилі гомонять на квітневих вітрах (М. Упеник).
ПОКО́ЇТИСЯ (бути похованим де-небудь), СПА́ТИ розм., ПОЧИВА́ТИ заст., СПОЧИВА́ТИ заст. — Ґрати навколо наших святих, що покояться на кладовищі монастирському, робити треба (Н. Рибак); Під калиною дівчина Спала, не вставала: Утомилось молодеє, Навіки спочило... (Т. Шевченко); — Поздоровляю тебе, Марусенько, на новосіллі... Бог послав тобі сей дом; почивай у нім (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник синонімів української мови