покропити
ПОКРОПИ́ТИ, кроплю́, кро́пиш; мн. покро́плять; док.
1. кого, що і без дод. Обдати кого-, що-небудь бризками, дрібними краплями; побризкати.
Принесли води. Андрійка покропили, і він ожив (І. Франко);
Сопів ковальський міх, тріскотіло вугілля, а коваль старий ще віхтиком покропив його водою (А. Головко);
* Образно. Осінь покропила ліси жовтими цятками, наче витерла об їх шорстку гриву забруднений кадмієм пензель (З. Тулуб);
* У порівн. Свіжий весняний цвіт [абрикоса] впав на гаряче лице і неначе покропив його холодною росою (І. Нечуй-Левицький);
// заст. Виконуючи релігійний обряд, побризкати кого-, що-небудь водою, яка вважається свяченою.
Пообідали, позапрягали вози, батюшка одсвятив воду, покропив Тихона, синів, батраків і вози, та й рушили (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. кого, що, перен., розм. Нанести удари, побити.
[Семен:] Прикажчик хотів нас покропити різками за те, що телят упустили в шкоду (М. Кропивницький);
– Наче стріляють десь?.. – Не бійся! То наші .. Там ешелони з [ворожими] танками, і в парку багато нових танків. Нехай їх покроплять трохи! (П. Автомонов).
3. що, перен., розм. Випити чого-небудь спиртного з якоїсь нагоди.
– Таку чудову одежу варт покропити, – сказала Марія і принесла з хижки пляшку горілки (І. Нечуй-Левицький);
Нашу дружбу ми покропили в ресторані “Говерла”, розпивши пляшку білого “Столового” (М. Томчаній);
[Барабаш:] Прошу всіх на келих вина. Треба ж покропити цей шедевр (О. Корнійчук).
4. тільки 3 ос., рідко. Крапати якийсь час (про дощ).
Чи покропить дощ?
◇ Ні одна́ сльоза́ не покропи́ла див. сльоза́;
(1) Покропи́ти кро́в'ю (по́том, слізьми́ і т. ін.) – здобути великими зусиллями, тяжкою працею і т. ін.
Город над Дунаєм, де кожен камінь покроплений кров'ю, мусив ще раз рятувати людей від смерті (С. Скляренко);
Покро́плений кро́в'ю [й по́том].
[Мамай:] Ось яка вона, значить, наша земля... кров'ю й потом покроплена (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)