покумувати

ПОКУМУВА́ТИ, у́ю. у́єш.

Док. до кумува́ти.

Покумував, погуляв купець, залишив подарунків хрещеникові та й поїхав (з казки).

Значення в інших словниках

1. покумувати — покумува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покумувати — -ую, -уєш. Док. до кумувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покумувати — ПОКУМУВА́ТИ, у́ю. у́єш. Док. до кумува́ти. Покумував, погуляв купець, залишив подарунків хрещеникові та й поїхав (Укр.. казки, легенди.., 1957, 258).  Словник української мови в 11 томах
4. покумувати — Покумува́ти, -му́ю, -єш гл. Побыть кумомъ, кумою.  Словник української мови Грінченка