1. Словник української мови у 20 томах

покумувати

ПОКУМУВА́ТИ, у́ю. у́єш.

Док. до кумува́ти.

Покумував, погуляв купець, залишив подарунків хрещеникові та й поїхав (з казки).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покумувати — покумува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покумувати — -ую, -уєш. Док. до кумувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покумувати — ПОКУМУВА́ТИ, у́ю. у́єш. Док. до кумува́ти. Покумував, погуляв купець, залишив подарунків хрещеникові та й поїхав (Укр.. казки, легенди.., 1957, 258). Словник української мови в 11 томах
  4. покумувати — Покумува́ти, -му́ю, -єш гл. Побыть кумомъ, кумою. Словник української мови Грінченка