1. Словник української мови у 20 томах

покуняти

ПОКУНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм.

Куняти якийсь час.

Понапували вівці .. Стирлували їх в холодку під вербами. Дід чабан і сам приліг покуняти (А. Головко);

Час пізній, ніч коротка, то треба ж хоч трохи покуняти (М. Чабанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покуняти — покуня́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. покуняти — -яю, -яєш, док., розм. Куняти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покуняти — ПОКУНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. Куняти якийсь час. Понапували вівці .. Стирлували їх в холодку під вербами. Дід чабан і сам приліг покуняти (Головко, II, 1957, 245); Час пізній, ніч коротка, то треба ж хоч трохи покуняти (Чаб., Балкан. весна, 1960, 296). Словник української мови в 11 томах
  4. покуняти — Покуня́ти, -ня́ю, -єш гл. Подремать. Словник української мови Грінченка