покуштувати
ПОКУШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, чого і без дод.
Док. до куштува́ти.
Олеся покуштувала м'яса: м'ясо було засушене, як сухар (І. Нечуй-Левицький);
Вийняла [тітка] із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна, припрошуючи покуштувати пирогів з картоплею та сметаною (Григорій Тютюнник).
◇ Діста́ти (схопи́ти, покуштува́ти і т. ін.) [пече́ного] гарбуза́ див. дістава́ти;
(1) Покуштува́ти (скуштува́ти) субі́тки – зазнати покарання, бути битим.
[Дяк:] Петрусю! Кинь байки, – з байками не здобруєш! – Учи свій стих, а то субітки покуштуєш! (Л. Боровиковський);
(2) Покуштува́ти штовхані́в – бути побитим короткими різкими ударами; Скуштува́ти (покуштува́ти) бере́зової ка́ші див. скуштува́ти;
Скуштува́ти (покуштува́ти) ві́ника (ки́я, лози́ни, рі́зо́к, нагаї́в і т. ін.) див. скуштува́ти;
Скуштува́ти (покуштува́ти) хлі́ба див. скуштува́ти.
Словник української мови (СУМ-20)