покуштувати

ПОКУШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, чого і без дод.

Док. до куштува́ти.

Олеся покуштувала м'яса: м'ясо було засушене, як сухар (І. Нечуй-Левицький);

Вийняла [тітка] із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна, припрошуючи покуштувати пирогів з картоплею та сметаною (Григорій Тютюнник).

◇ Діста́ти (схопи́ти, покуштува́ти і т. ін.) [пече́ного] гарбуза́ див. дістава́ти;

(1) Покуштува́ти (скуштува́ти) субі́тки – зазнати покарання, бути битим.

[Дяк:] Петрусю! Кинь байки, – з байками не здобруєш! – Учи свій стих, а то субітки покуштуєш! (Л. Боровиковський);

(2) Покуштува́ти штовхані́в – бути побитим короткими різкими ударами; Скуштува́ти (покуштува́ти) бере́зової ка́ші див. скуштува́ти;

Скуштува́ти (покуштува́ти) ві́ника (ки́я, лози́ни, рі́зо́к, нагаї́в і т. ін.) див. скуштува́ти;

Скуштува́ти (покуштува́ти) хлі́ба див. скуштува́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покуштувати — -ую, -уєш, що, чого і без додатка. Док. до куштувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покуштувати — покуштува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. покуштувати — діста́ти (покуштува́ти) (пече́ного) гарбуза́ від кого і без додатка, жарт. Одержати відмову під час сватання, женихання, залицяння. Орися при першій же розмові нагадала йому Настю з Пісок. Фразеологічний словник української мови
  4. покуштувати — КУШТУВА́ТИ що (з'їдати або випивати трохи чогось), ПРО́БУВАТИ, КУ́ШАТИ діал.; ДОТОРКА́ТИСЯ (ДОТО́РКУВАТИСЯ) до чого, ПРИТОРКА́ТИСЯ (ПРИТО́РКУВАТИСЯ) до чого (перев. Словник синонімів української мови
  5. покуштувати — Покуштува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. покуштувати — ПОКУШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, чого і без додатка. Док. до куштува́ти. Олеся покуштувала м’яса: м’ясо було засушене, як сухар (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. покуштувати — Покуштува́ти, -ту́ю, -єш гл. Попробовать, отвѣдать. Дай панові покуштувати, а він і гамкне. Ном. № 1148. Царь як покуштує борщ, — аж він такий поганий. Рудч. Ск. І. 106. Словник української мови Грінченка