1. Словник української мови в 11 томах

покуштувати

ПОКУШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, чого і без додатка. Док. до куштува́ти.

Олеся покуштувала м’яса: м’ясо було засушене, як сухар (Н.-Лев., III, 1956, 95);

Вийняла [тітка] із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна, припрошуючи покуштувати пирогів з картоплею та сметаною (Тют., Вир, 1964, 263).

◊ Покуштува́ти різо́к (киї́в і т. ін.) — бути побитим різками, киями і т. ін.

А що різок покуштують, так усі — нехай уже будуть певні… (Головко, II, 1957, 343);

Не раз довелося Покуштувати малому київ (Павл., Бистрина, 1959, 106);

Покуштува́ти хлі́ба якого, чийого — пізнати, як дістається певний заробіток.

Відтоді.., як постояв він разом з дядьками простим молотобійцем біля ковадла і покуштував їхнього хліба, вже не покидало його відчуття того, що якоюсь часткою душі він мовби належить цим людям (Гончар, II, 1959, 288).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покуштувати — -ую, -уєш, що, чого і без додатка. Док. до куштувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покуштувати — покуштува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. покуштувати — ПОКУШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, чого і без дод. Док. до куштува́ти. Олеся покуштувала м'яса: м'ясо було засушене, як сухар (І. Нечуй-Левицький); Вийняла [тітка] із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна... Словник української мови у 20 томах
  4. покуштувати — діста́ти (покуштува́ти) (пече́ного) гарбуза́ від кого і без додатка, жарт. Одержати відмову під час сватання, женихання, залицяння. Орися при першій же розмові нагадала йому Настю з Пісок. Фразеологічний словник української мови
  5. покуштувати — КУШТУВА́ТИ що (з'їдати або випивати трохи чогось), ПРО́БУВАТИ, КУ́ШАТИ діал.; ДОТОРКА́ТИСЯ (ДОТО́РКУВАТИСЯ) до чого, ПРИТОРКА́ТИСЯ (ПРИТО́РКУВАТИСЯ) до чого (перев. Словник синонімів української мови
  6. покуштувати — Покуштува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. покуштувати — Покуштува́ти, -ту́ю, -єш гл. Попробовать, отвѣдать. Дай панові покуштувати, а він і гамкне. Ном. № 1148. Царь як покуштує борщ, — аж він такий поганий. Рудч. Ск. І. 106. Словник української мови Грінченка