полагодити
ПОЛА́ГОДИТИ, джу, диш, що.
1. Док. до ла́годити.
Він звіз матеріал, полагодив обсмалені стіни, звів дах (М. Коцюбинський);
[Марина:] Дядечку, голубчику, полагодьте мені відерце (М. Кропивницький);
Маковей, полагодивши лінію, повертався до свого окопу, веселий і задоволений (О. Гончар);
Дружба, вона, кажуть, як скло: розіб'єш – не складеш, не полагодиш (О. Ільченко).
2. док. Те саме, що нала́годити.
Лашка зустрілася поглядом з сотником, ще більше засоромилася і не знала, як полагодити своє становище (Іван Ле);
– Справу свою завтра полагодите, а тепер їдьте зі мною на весілля (О. Маковей);
– А, може, ще можна все полагодити, простити? – Ні, Ольго Борисівно, я прощати не вмію (В. Собко);
– Обдивіться, все обдивіться гарненько. Полагодьте вози й мазниці, випробуйте зброю (О. Довженко);
[Хома:] Іди ж, іди та поклич мені Галю, а затим сама полагодь рушники (Т. Шевченко);
Полагодивши вечерю, вона вже більш і не входила (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)