полизати
ПОЛИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., що.
1. Лизнути кілька разів; лизати якийсь час.
Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (І. Нечуй-Левицький);
Ярослав тримав крижнів високо, бо Шарик вищав, ставав на задні лапи, намагаючись полизати їх (Ю. Мушкетик).
2. Те саме, що злиза́ти 1.
– Вже дружину твою, княже, Птиці повкривали, І червону кров полоцьку Звірі полизали (С. Руданський).
◇ (1) Як ме́ду полиза́ти – про щось приємне, принадливе.
– Балакали ми, балакали, і чим більше товкли про той Борислав, тим він нам кращим, понадливішим здавався. Ну, просто так, як меду полизати! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)