полизати
ПОЛИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., що.
1. Лизнути кілька разів; лизати якийсь час.
Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (І. Нечуй-Левицький);
Ярослав тримав крижнів високо, бо Шарик вищав, ставав на задні лапи, намагаючись полизати їх (Ю. Мушкетик).
2. Те саме, що злиза́ти 1.
– Вже дружину твою, княже, Птиці повкривали, І червону кров полоцьку Звірі полизали (С. Руданський).
◇ (1) Як ме́ду полиза́ти – про щось приємне, принадливе.
– Балакали ми, балакали, і чим більше товкли про той Борислав, тим він нам кращим, понадливішим здавався. Ну, просто так, як меду полизати! (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полизати — -ижу, -ижеш, док., перех. 1》 Лизнути кілька разів; лизати якийсь час. 2》 Те саме, що злизати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- полизати — полиза́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- полизати — ПОЛИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех. 1. Лизнути кілька разів; лизати якийсь час. Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (Н.-Лев., III, 1956, 298); Ярослав тримав крижнів високо, бо Шарик вищав, ставав на задні лапи, намагаючись полизати їх (Мушк. Словник української мови в 11 томах
- полизати — Полизати, -лижу, -жеш гл. Полизать. Словник української мови Грінченка