полисілий

ПОЛИСІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до полисі́ти.

Його зустрів молодий ще, але передчасно полисілий чоловік (М. Ю. Тарновський);

// у знач. прикм.

* Образно. Іван легко йшов угору.., забирався все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім'я гори (П. Колесник).

2. у знач. прикм. Не вкритий рослинами; голий (у 3 знач.).

Схилами високих полисілих гір мріють в одвічному спокої смерекові ліси (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. полисілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до полисіти. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Не вкритий рослинами; голий (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полисілий — полисі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. полисілий — ГО́ЛИЙ (який не має рослинності, волосся, шерсті, пір'я, листя тощо), ОГО́ЛЕНИЙ, ГОЛІ́СІНЬКИЙ підсил., НАГИ́Й заст.; ЛИ́СИЙ, ПОЛИСІ́ЛИЙ (який не має волосся, рослинності); ПОРО́ЖНІЙ (перев.  Словник синонімів української мови
4. полисілий — ПОЛИСІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до полисі́ти. Його зустрів молодий ще, але передчасно полисілий чоловік (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 301); // У знач. прикм. *Образно. Іван легко йшов угору..  Словник української мови в 11 томах