поличчя

ПОЛИ́ЧЧЯ, я, с., розм., заст.

Портрет; фотографія.

Жалую, що не можу зараз послати Вам свого поличчя, бо ще не встиг сфотографуватися (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. поличчя — див. лице  Словник синонімів Вусика
2. поличчя — -я, с., розм., заст. Портрет; фотографія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поличчя — поли́ччя іменник середнього роду портрет, фотографія розм., арх.  Орфографічний словник української мови
4. поличчя — ПОРТРЕ́Т (мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини, рідше групи людей), О́БРАЗ, ПОЛИ́ЧЧЯ розм., ПАРСУ́НА заст. В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин образ (В.  Словник синонімів української мови
5. поличчя — ПОЛИ́ЧЧЯ, я, с., розм., заст. Портрет; фотографія. Жалую, що не можу зараз послати Вам свого поличчя, бо ще не встиг сфотографуватися (Коцюб., III, 1956, 124).  Словник української мови в 11 томах
6. поличчя — Поличчя, -чя с. Портретъ. Посилаю тепер тобі, друже мій єдиний, своє поличчя. (О. 1861. X. 8).  Словник української мови Грінченка