половчин

ПОЛОВЧИ́Н, ПОЛОВЧА́Н, а, ч.

Те саме, що половча́нин.

Жив собі той половчин без страху і не віз викупу тому простодушному чоловікові (І. Франко);

Половчин схопився на ноги і, знову вклонившись, підбіг до Мстислава (А. Хижняк);

// у знач. збірн.

Широкий Дніпре, .. Пробив єси високі скали, Текучи в землю половчана (Т. Шевченко);

Невже на полі половчана Поникли стяги й сурмачі Дружини Ігоря? (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. половчин — половчан, -а, ч. Те саме, що половчанин. || у знач. збірн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. половчин — половчи́н іменник чоловічого роду, істота половець іст.  Орфографічний словник української мови
3. половчин — Половчи́н, -на; мн. по́ловці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. половчин — ПОЛОВЧИ́Н, ПОЛОВЧА́Н, а, ч. Те саме, що половча́нин. Жив собі той половчин без страху і не віз викупу тому простодушному чоловікові (Фр., IV, 1950, 147); Половчин схопився на ноги і, знову вклонившись, підбіг до Мстислава (Хижняк...  Словник української мови в 11 томах