1. Словник української мови у 20 томах

половчин

ПОЛОВЧИ́Н, ПОЛОВЧА́Н, а, ч.

Те саме, що половча́нин.

Жив собі той половчин без страху і не віз викупу тому простодушному чоловікові (І. Франко);

Половчин схопився на ноги і, знову вклонившись, підбіг до Мстислава (А. Хижняк);

// у знач. збірн.

Широкий Дніпре, .. Пробив єси високі скали, Текучи в землю половчана (Т. Шевченко);

Невже на полі половчана Поникли стяги й сурмачі Дружини Ігоря? (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. половчин — половчан, -а, ч. Те саме, що половчанин. || у знач. збірн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. половчин — половчи́н іменник чоловічого роду, істота половець іст. Орфографічний словник української мови
  3. половчин — Половчи́н, -на; мн. по́ловці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. половчин — ПОЛОВЧИ́Н, ПОЛОВЧА́Н, а, ч. Те саме, що половча́нин. Жив собі той половчин без страху і не віз викупу тому простодушному чоловікові (Фр., IV, 1950, 147); Половчин схопився на ноги і, знову вклонившись, підбіг до Мстислава (Хижняк... Словник української мови в 11 томах