половчин
половчи́н
половчан, -а, ч.
Те саме, що половчанин.
|| у знач. збірн.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- половчин — половчи́н іменник чоловічого роду, істота половець іст. Орфографічний словник української мови
- половчин — ПОЛОВЧИ́Н, ПОЛОВЧА́Н, а, ч. Те саме, що половча́нин. Жив собі той половчин без страху і не віз викупу тому простодушному чоловікові (І. Франко); Половчин схопився на ноги і, знову вклонившись, підбіг до Мстислава (А. Хижняк); // у знач. збірн. Словник української мови у 20 томах
- половчин — Половчи́н, -на; мн. по́ловці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- половчин — ПОЛОВЧИ́Н, ПОЛОВЧА́Н, а, ч. Те саме, що половча́нин. Жив собі той половчин без страху і не віз викупу тому простодушному чоловікові (Фр., IV, 1950, 147); Половчин схопився на ноги і, знову вклонившись, підбіг до Мстислава (Хижняк... Словник української мови в 11 томах