половчин
половчи́н
іменник чоловічого роду, істота
половець
іст.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- половчин — половчан, -а, ч. Те саме, що половчанин. || у знач. збірн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- половчин — ПОЛОВЧИ́Н, ПОЛОВЧА́Н, а, ч. Те саме, що половча́нин. Жив собі той половчин без страху і не віз викупу тому простодушному чоловікові (І. Франко); Половчин схопився на ноги і, знову вклонившись, підбіг до Мстислава (А. Хижняк); // у знач. збірн. Словник української мови у 20 томах
- половчин — Половчи́н, -на; мн. по́ловці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- половчин — ПОЛОВЧИ́Н, ПОЛОВЧА́Н, а, ч. Те саме, що половча́нин. Жив собі той половчин без страху і не віз викупу тому простодушному чоловікові (Фр., IV, 1950, 147); Половчин схопився на ноги і, знову вклонившись, підбіг до Мстислава (Хижняк... Словник української мови в 11 томах