поломеніючий
ПОЛОМЕНІ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.
Дієпр. акт. до поломені́ти.
Тільки-но сяйнув з темряви низками поломеніючих вікон масивний палац.., як ураз схвильовано притихла Галина (Є. Кротевич);
* Образно. Перо все швидше й швидше снує, на сіруватому папері ланцюг нерівних літер, думки, мов поривчасте гаряче дихання, рвуться крізь натовп поломеніючих слів (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)