полонез
ПОЛОНЕ́З, у, ч.
Урочистий бальний танець із тридольним розміром, що походить від польського народного танцю.
Колись, по-стародавньому обутий І вдягнений, він полонез водив (М. Рильський);
// Музика до цього танцю, музичний твір у ритмі цього танцю.
Після того, як Евеліна пішла, Ганна ще програла полонез і закрила рояль (Н. Рибак);
М. Вербицький написав багато хорів, 8 симфоній-увертюр і 2 полонези для симфонічного оркестру (з наук. літ.);
А метелиця шумить, замітає пісні, замість них народжується бентежний полонез Огінського (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)