полонянка

ПОЛОНЯ́НКА, и, ж., фольк., заст.

Жін. до полоня́нин.

Крізь серпанок близького світанку біліли на конях прив'язані до сідел полонянки (Н. Рибак);

Дуже цікаво описував син, як вони полонянок наших звільняли з фашистського табору (І. Муратов);

* Образно. Сталевари, митці, вуглекопи, муляри, теслярі, косарі у ночах полонянки-Європи засвітили проміння зорі (М. Упеник);

* У порівн. Йому [палієві війни] муляють очі світанки, Ясний промінь, щедрота зорі, Він і сонце б, немов полонянку, Батогами б погнав в табори (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. полонянка — -и, фольк., заст. Жін. до полонянин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полонянка — полоня́нка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. полонянка — Полоня́нка, -нки, -нці; -ня́нки, -ня́нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. полонянка — ПОЛОНЯ́НКА, и, ж., фольк., заст. Жін. до полоня́нин. Крізь серпанок близького світанку біліли на конях прив’язані до сідел полонянки (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 56); Дуже цікаво описував син, як вони полонянок наших звільняли з фашистського табору (Мур.  Словник української мови в 11 томах