полопати
ПОЛО́ПАТИ¹, ає, док., розм., рідко.
Те саме, що поло́патися.
Мовчиш? – А що я тобі, зараз промову буду говорити? Тут серце мало на шматки не розірветься, а він... – І хай порветься трохи, – промовив Сніженко. – Може, погані корінчики полопають, оті, що заважають тобі ясніше на світ дивитися (М. Стельмах).
(1) Ма́ло (ле́две і т. ін.) не поло́пали зо́ смі́ху – сильно сміялися (про всіх або багатьох).
З дядька Дем'яна в танці злетіла спідниця – мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).
ПОЛО́ПАТИ², аю, аєш, док., що і без дод., вульг.
1. З'їсти трохи чого-небудь; поїсти.
2. З'їсти все або багато чого-небудь.
І куди вони все полопали? (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)