полопати
ПОЛО́ПАТИ¹, ає, док., розм., рідко. Те саме, що. поло́патися.
Ма́ло (ле́две і т. ін.) не поло́пали зо́ сміху — сильно сміялися (про всіх або багатьох).
З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 110).
ПОЛО́ПАТИ², аю, аєш, док., перех. і без додатка, вульг.
1. З’їсти трохи чого-небудь; поїсти.
2. З’їсти все або багато чого-небудь.
І куди вони все полопали? (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)