полоскатися
ПОЛОСКА́ТИСЯ, ощу́ся, о́щешся, недок.
1. Купаючись, миючись, створювати шум, плескіт; плескатися.
З купальні стрибає у воду Наталя, бовтається, плаває, полощеться (С. Васильченко);
В Троянівку Оксен повернувся вечором, коли в Ташані востаннє полоскалися білі гуси, збираючись вилазити з води і розходитися по домівках (Григорій Тютюнник);
* Образно. Душа Максима увесь час полощеться в теплі радощів (М. Стельмах);
// З плескотом ударятися об що-небудь.
Ніжно так, ласкаво, немов вибачаючись, полощуться об гальку дрібні хвилі (Ю. Збанацький).
2. розм. Прати або прополіскувати білизну, одяг і т. ін.
Біля ставу й досі полощеться Зося: стоїть, перегнувшись на гнучкій кладці, й пере якесь шмаття (М. Стельмах);
Ще ж і комірець до форми треба випрати. Взялася була Галя сама, а бабуся каже, щоб вона не полоскалася у воді, бо тільки зіпсує... (О. Копиленко).
3. розм. Іти по чомусь рідкому (по болоту, грязі і т. ін.).
Колони за колонами ішли мовчки, і тільки було чути, як бриніли казанки та ляскали й полоскалися в болоті тисячі ніг (С. Васильченко).
4. перен. Тріпотіти, коливатися, розвіватися на вітрі.
Високо в небі над Києвом у світлі прожекторів полощеться знамено (І. Цюпа);
Над ко-мунівськими шеренгами полоскався в блакитному повітрі червоний прапор (О. Донченко).
◇ Ки́снути в горі́лці див. ки́снути;
(1) Полоска́тися в горі́лці (у вині́) – надмірно пити спиртне.
– Учора наїхала до пана погибель наша – мирові посередники. До третіх півнів полоскались у горілці і винах (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)