полосонути

ПОЛОСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

1. кого. Підсил. до полосну́ти;

// безос.

* Образно. Слово “діти” аж полосонуло болем по серці споконвічного наймита, нагадало про його нещастя (М. Стельмах);

По одвірку полосонуло скалками (Яків Баш).

2. без прям. дод. Сильно политися.

Дощ полосонув мов з відра. По крутих виступах йти стало слизько (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. полосонути — -ну, -неш, док., розм. 1》 перех. Підсил. до полоснути. || безос. 2》 неперех. Сильно политися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полосонути — полосону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. полосонути — БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил.  Словник синонімів української мови
4. полосонути — ПОЛОСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. перех. Підсил. до полосну́ти; // безос. По одвірку полосонуло скалками (Баш, Надія, 1960, 207); *Образно.  Словник української мови в 11 томах